|
Січень, 2012
п'ятниця, 27 Січ, 2012 11:30 Найчарівніші місця Софіївського парку
Парк був створений на межі ХVIII та ХІХ століть і відразу розкинувся на майже 180 гектарів. Парк – пам’ятка світового садово-паркового мистецтва. Тут і озера з островами, і водоспади, і фонтани. А ще парк – пам’ятка світового садово-паркового мистецтва. Особливо привертають увагу античні статуї та назви. Подейкують, це пов’язано з грецьким походженням ім’я дружини польського магната. У Софіївці можна знайти статуї Париса, Орфея, Амурата Еврипіда, бюсти Гомера і Арістотеля, гроти Венери та Аполлона. Відданість грецьким мотивам – точно невипадкова, адже парком тече ще й підземна річка мертвих Ахеронт. До речі, нею можна пропливти човном. Особливо сподобаються проблиски денного світла через спеціальні отвори. Водночас, порахувати усі принадні місця парку – просто неможливо. Розраховуйте, що на екскурсійну прогулянку вам треба цілий день. Важко навіть повірити, що всю цю красу спроектував військовий. Польський інженер Людвіг Метцель, схоже, також знав, що таке справжнє кохання. Він прорахував усе до дрібниць. Зокрема, усі озера, фонтани і канали знаходяться на різних рівнях, відтак вода з них перетікає природно. Цікаво, що парк не став улюбленим місцем графині. Після смерті чоловіка вона кілька разів пробувала його продати російській царській родині. Хоча це не головний трагічний факт в історії Софіївки. У 1980 році після надзвичайно холодної зими, великих снігопадів та різкого потепління на парк обрушилася велика маса селевих потоків з Красноставського водосховища, де прорвало дамбу. Втрати були колосальні – і архітектурні, і ландшафтні. Але практично усе вдалося відновити в найближчі два десятиліття. Кажуть, парк особливо гарний восени та влітку. До слова, парк відкритий щодня з 9 ранку. Після 18.00 – вхід безкоштовний. І найголовніше, в Софіївці у павільйоні Флори розписують молодят. Дізнатися більше про парки та невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.
четвер, 26 Січ, 2012 12:17 Незвичайна історія Кам’янець-Подільської фортеці
Фортеці завжди зачаровують своєю величністю. Їхні стіни зберігають у собі пам’ять про славетні події минулого, приховують таємничу і пристрасну історію. Так, і Кам’янець-Подільська фортеця, з якою в першу чергу й асоціюється місто. Вона складається з двох частин: Старої та Нової фортець. Якийсь час вчені наполягали, що Стару фортецю збудовано у XIV столітті. Втім, з огляду на подальші дослідження припускають, що укріплення звели ще раніше – в XI-XII століттях. Фортецю добудовували, перебудовували та видозмінювали більше 10 разів. Найбільше замок змінювався протягом XIV – XV століття. Першим за його перебудову серйозно взявся краківський воєвода Спитко Мельштинський, котрий володів Кам’янцем чотири роки і загинув у битві з татарами.А у XV столітті було проведено перепланування фортеці. Зокрема, тодішній його власник модернізував старі башти та заклав 10 нових. Сучасного вигляду фортеця набула у XVI столітті. На цей період припала друга глобальна реконструкція замку. Нею керував військовий інженер та архітектор Іов Претфес. Тоді було збудовано дві башти – Нову західну та Нову Східну, а також Польну браму з мостом, рештки якого нещодавно були віднайдені реставраторами. Кам’янецька фортеця – не просто оборонна споруда. Сюди полюбляли навідуватися відомі люди різних епох: Петро І, російський поет Костянтин Батюшков, поет-декабрист Володимир Раєвський, діалектолог Володимир Даль. Сьогодні – це туристична мека для мандрівників з усього світу. На початку XX століття Кам’янець-Подільську фортецю оголосили історико-культурним заповідником. Та попри це, цього року, у серпні обвалилася частина найбільшої башти Кам’янецької фортеці. Ця вежа добудована до зовнішнього боку замку ще у 1544 році. Втім, подейкують, що реставрація вже не за горами. У Кам’янець-Подільському це питання ґрунтовно вивчають і готуються до реставрації. Кому б не належала за роки свого існування Кам’янець-Подільська фортеця – литовцям, туркам, полякам, нікому так і не вдалося підкорити її. Так, і сьогодні вона не приступно височіє над містом. Навіть якщо ви вже були тут, принагідно запрошуємо відвідати місто та фортецю ще раз – скориставшись нашим зручним та цікавим маршрутом. Дізнатися більше про українські фортеці й невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.
середа, 25 Січ, 2012 15:26 Триденний маршрут печерними містами Криму
Відправним пунктом подорожі слугуватиме печерне місто Чуфут-Кале (GPS координати: 44.7435633, 33.9183998), що розкинулося на одному зі скелястих плато кримського передгір’я за кілька кілометрів на південний схід від Бахчисараю. Дістатися до цього міста проблем точно не складе –є залізниця та автобусні сполучення зі столицею АР Крим Сімферополем та Севастополем (вийти краще біля бахчисарайського залізничного вокзалу, там пересісти на міський автобус та доїхати до зупинки «Успенський монастир». Звідти близько кілометра (15-20 хв.) натоптаною туристичною стежкою – і ось воно, Чуфут-Кале). Наступний пункт маршруту височіє на 5 кілометрів південніше Чуфут-Кале. Кілька годин звивистою гірською стежками серед неповторних ландшафтів – і ви на місці (GPS координати: 44.7151173, 33.9271975). Залишається лиш піднятися на плато, що на кількасот метрів височіє над навколишньою місцевістю, і програму-мінімум на день виконано – ви на Тепе-Кермен. Унікальність цього місця, що до кінця 14 століття було процвітаючим поселенням, полягає у надзвичайно високій концентрації рукотворних печер на малій площі: на один гектар території поселення їх припадає майже 250. До речі, Тепе-Кермен досі залишається одним із найменш вивчених пам’яток середньовіччя України. Добре відпочивши, на ранок можна вирушати до Качинського каньйону. Саме тут, на 6 кілометрів південніше попередньої стоянки (йти туристичною стежкою і нікуди не звертати), знаходиться іще одна не менш цікава пам’ятка давнини – печерний монастир Качі-Кальон (GPS координати: 44.6959625, 33.8857412), заснований візантійськими монахами ще у 7 столітті. Далі маршрут пролягатиме через мальовничу Алімову балку, яка по праву вважається одним із найзагадковіших місць Криму. Далі, пройшовши лісовою стежкою близько тих таки 5-ти кілометрів, через Зміїну балку потрапляємо у живописний Бельбекський каньйон, і, минувши село Велике Садове, дістаємося останнього на деньпункту відвідин. Це – скельний мис Куле-Бурун із живописними руїнами середньовічної фортеці Сюйрень (GPS координати: 44.6332991, 33.8344574), під стінами якої можна розбити табір. GPS координати найближчого водного джерела: 44.6296648, 33.8320112. Наступного ранку стежкою, що веде угору через Каралезьку долину, подолавши 6 кілометрів, наближаємося до славнозвісної столиці середньовічного князівства Феодоро – Мангупа – найбільшого середньовічного міста-фортеці Криму, що розкинулося на плато Мангуп-Кале на висоті 580 метрів над рівнем моря. Про колишню красу та славу Мангупа нині нагадують фрагменти потужних оборонних мурів та башт, котрі, на жаль, не змогли вберегти його від зруйнування, спустошення та занепаду. До речі, варто зазначити, що піднятися на плато Мангуп-Кале на своїх двох – справа далеко не з легких. Для тих, хто не може похвалитися великим фізичним потенціалом та витривалістю, радимо скористатися послугами перевізників, які з нетерпінням чекають на замовлення від туристів у приватному пансіонаті неподалік підніжжя плато. Дізнатися більше про печерні міста, Крим і невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.
вівторок, 24 Січ, 2012 16:26 Звичаї козацтва Запорізької Січі
Українські козаки завжди вирізнялися відданістю християнській вірі, тому всюди, де закладали Січ, одразу ж зводили церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Однак жили вони за власними унікальними звичаями. З чим саме це пов’язано – однозначно сказати важко: чи то з військовим духом козацтва, чи то з його витоками з глибин культури. До речі, у перекладі з тюркської «козак» означає «авантюрист», «шукач пригод». Перші поселення козаків на порогах Дніпра з’явилися наприкінці ХV століття. Сюди тікали переважно селяни від панського гніту. Хоча перший прототип майбутньої Запорізької Січі як військового укріплення започаткував шляхтич та магнат Дмитро Вишневецький на острові Мала Хортиця. Загалом з ХVI до XVIII століття існувало 8 Запорізьких Січей. Усі вони зводилися за схожим принципом. Обиралося найбільш зручне місцерозташування на берегах Дніпра, зазвичай, острів. Територія Січі обводилася земляними валами та частоколом. Між ним ставилися гармати. За укріпленнями в самісінькому центрі була площа з церквою. Тут приймалися усі рішення. Дещо збоку зводилися курені – своєрідні казарми козаків. Козаки доволі шанобливо ставилися до жінок, але місця їм на Січі не було. Щоб стати повноцінним козаком та потрапити на Січ чоловікові треба було пройти цілий обряд, який іноді передбачав відверті знущання. Він складався з двох основних етапів. Перший – заприсягнути на вірність козацькому товариству та прийняти християнську віру. Другий – освоїти козацькі звичаї та військову справу. Останній етап вирізнявся особливими випробуваннями: прислуговуванням перед бувалими козаками, харчування бридкою їжею, їзда верхи на необ’їждженому коні, спускання на човні порогами Дніпра (своєрідний рафтинг) та інше. Завершувалася посвята участю в поході та перейменування новачка у козака з відповідним колоритним прізвиськом. Цікаво обирали козаки й старшину на Січі – отаманів, писарів, суддів. Також існував особливий обряд, який включав лайку та погрози в бік претендентів, вимазування їх у піску. Кожен з походів чи початок війни козаки відзначали салютами з гармат та музикою з танцями. Після повернення на Січ обов’язково відправлялася служба в церкві та поминальні літургії за загиблими. Особливою містикою були оповиті майстерність у бої та подвиги окремих козаків. Їх називали воїнами-крірами, або характерниками. Вони були майстерними у перевтіленнях, розвідці та володінні мечем, а також вирізнялися гострим розумом та хитрістю. Пройнятися духом тих часів можна і зараз, завітавши на мальовничий острів Хортиця, де знаходиться музей «Запорізька Січ». У ньому вкрай точно переданий увесь побут козаків. Дізнатися ж більше про звичаї українського козацтва та невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.
понеділок, 23 Січ, 2012 17:17 ТОП-10 місць, які надихають гурт С.К.А.Й.
Нещодавно гурт С.К.А.Й. бурхливим концертом відсвяткував 10-річчя творчості. Вперше Українські слухачі звернула увагу на хлопців з Тернополя завдяки пісні «Тебе це може вбити», яку одночасно крутили 25 радіостанцій. Відтоді без С.К.А.Й. важко уявити собі вітчизняний рок. Так само як і гурт без його лідера – Олега Собчука. Саме він розповів проекту I love Ukraine про 10 місць, які надихають його та хлопців на творчість. Перше місце для музиканта посідає заповідна зона «Синевир» у Карпатах. «Саме в цьому живописному місці була створена композиція «Сліпа краса», – зізнається Олег. Наступними для лідера гурту йдуть Чорне море, мис «Тарханкут», «Балаклава». «Мис Тарханкут – це місце, так би мовити, не порушене цивілізацією з-поміж інших курортів на морському узбережжі Криму», – розповідає Олег. Артист каже, що зачарований чистою і прозорою морською водою тут, величними стрімкими скелями, численними загадковими печерами і прекрасним підводним світом. Не залишилися поза увагою музиканта «Шацькі Озера», які «поселилися» в північно-західній частині Волині. Цей куточок справедливо вважають казковою колекцією лісових пейзажів та краєм озер, а за чистоту вод називають блакитними очима волинської землі. Оточені стрункими соснами вони здавна приваблюють Олега як любителя природи та активного відпочинку. Місто Лева підкорило серця багатьох, у тому числі й С.К.А.Й.: «Він запам’ятовується високими пагорбами, що обступають центр міста, вузенькими вуличками, різноманітними пам’ятками архітектури, привітними людьми. Кожен, хто побуває у Львові повинен обов’язково навідатись на Високий замок, Стрийський парк, площу Ринок та Шевченківський гай». Олег не міг не включити до списку малу Батьківщину - старовинні замки на Тернопільщині та підземні печери в с. Млинки Тернопільської області: «Тернопільщина має унікальну природу, що поєднує красиві пейзажі, гірський рельєф, чисте повітря, річки, водоспади, таємничі печери і гори. Той, хто побуває в печерах, переноситься в минуле і дивиться на життя іншими очима». Продовжують перелік українських місць, які надихають С.К.А.Й, Чернівці. «Чернівці для мене – місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною і толерантною атмосферою, – ділиться артист. – Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. Це казкове місце», - розповідає Олег. Також музикант згадав і про Києво-Печерську Лавру: «На високих пагорбах правого берега Дніпра велично підноситься увінчана золотими куполами Києво-Печерська Лавра. Коли я знаходжусь на території цього святого місця, все в моїй душі розцвітає гармонією і з’являється нестримне бажання дарувати тепло, посмішку, творчість всьому світові». В Одесі артист знайшов сердечність та терпимість: «Як на мене основним багатством міста є його жителі. Вони завжди відрізнялися своєю діловою кмітливістю, ініціативою й терпимістю, – зізнається у любові до одеситів фронтмен С.К.А.Й. – Одеса – саме багатонаціональне місто в Україні, де люди різних націй живуть і ладять один з одним. Із самого дитинства жителі міста виховуються в атмосфері гостинності, сердечності й гострого гумору, саме тому ніякі міжусобні зіткнення не мали тут місця в минулому й не відбудуться в майбутньому». До Карпат в Олега особливі почуття, тому їх такі багато в списку, особливо до «Чорногорського хребта» та «Женецького водоспаду»: «Неймовірною красою та незбагненною потугою гірської стихії наділяють карпатські водоспади довкілля. Для мене водоспад співає і надихає на створення нової музики». Останніми у ТОП-10 від С.К.А.Й. йдуть соляні шахти і озера в Солотвино, що на Закарпатті. «На кордоні з Румунією є теплі соляні озера аналогічні ізраїльському Мертвому морю, – розповідає, немов запрошуючи туди, Олег. – Не всі знають, що купання в цих озерах та грязі чудово діють на людину і лікують багато хвороб. Вода в озерах термальна, мінеральна та солена з рідкісними елементами. Купатися в цих озерах просто сюрреально — вода тримає на поверхні», - підсумовує співак. Дізнатися більше про улюблені місця вітчизняних письменників та співаків, невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.
п'ятниця, 20 Січ, 2012 17:09 Фонд Устина Мальцева и студенты Херсонского экономико-правового института поздравили малышей
Только у наших славянских народов существует такой праздник как Старый Новый Год. Традиционно его отмечают через две недели после «обычного» Нового Года, то есть с 13 на 14 января. Это связанно с переходом с Григорианского летоисчисления. Не смотря на то, что уже больше века мы живем по Юлианскому календарю, украинцы до сих пор соблюдают святые украинские традиции. Маленькие воспитанники Херсонской школы-интернат им. Т.Г. Шевченко не составили исключения, так как 13 января поздравить их приехали Благотворительный Фонд Устина Мальцева и студенты-активисты из Херсонского экономико-правового института (ХЕПИ). Для младшей и подготовительной группы они устроили новогодний утренник с Дедом Морозом, Снегурочкой и, конечно же, подарками. Но воспитанники школы-интерната также смогли удивить гостей. Не смотря на столь ранний возраст (3-5 лет), малыши знают очень много стишков и песенок. Это говорит о колоссальной работе воспитателей, которые смогли создать для детей атмосферу дружной большой семьи. Здесь каждый ребенок не чужой. Каждому ребенку воспитатели уделяют внимание, заботу и любовь, в которых малыш так нуждается в этом возрасте. Но о детках думают также и другие люди, которые помогают создать комфортные условия для духовного и физического развития маленьких украинцев. Для младшей и подготовительной группы за средства херсонских благотворителей было приобретено спортивное оборудование и телевизор. А прямо перед Новым Годом в Херсонскую школу-интернат им. Т.Г. Шевченко коллектив СТО «Универсаль» подарил красивую и нарядную ёлку. Для малышей это был самый желанный сюрприз! Следует заметить, что школа-интернат им. Т.Г. Шевченко практикует систему шефства. То есть за каждой группой или классом закреплен свой шеф (благотворитель), который и оказывает материальную помощь. Ежегодно, осенью, каждый класс приглашает своего шефа в «гости», для которого устраивается концерт. Но помимо системной поддержки, любой желающий может оказать свою помощь: как материальную, так и духовную. – Мне очень приятно, что нам помогают не ради «пиара». Большинство людей, которые оказывают помощь, просят не говорить их имен или должностей. Просто помогают безвозмездно. Приятно, что о детях заботится молодежь. Значит, в свои восемнадцать-девятнадцать лет понимают, что вместо бутылки пива и пачки сигарет лучше подарить ребенку-сироте теплые носочки и шоколадку. – Сообщила Богданова Наталья Викторовна, воспитатель Херсонской школы-интернат им. Т.Г. Шевченко. Нельзя не согласиться со словами Натальи Викторовны. Так как, помогая ребенку-сироте, ты получаешь взамен нечто большее. То, что не измеряется ни в купюрах, ни в каратах! Это духовное богатство, моральное воспитание и внутреннее развитие.
п'ятниця, 20 Січ, 2012 15:54 Історії трьох незвичайних українських монастирів
Українці, починаючи з хрещення Русі 988 року, вирізнялися щирістю у вірі християнства. Не диво, що з часом з’явилася традиція зводити церкви та монастирі, де можна було знайти порозуміння з Богом. Чимало храмів на території України мають дуже давню та унікальну історію. Наприклад, Монастир Босих Кармелітів. Сам орден Кармелітів був заснований аж у Палестині у другій половині ХІІ століття. Перші вірники усамітнювалися на горі Кармель, звідки і пішла назва. До Європи кармеліти перебралися у ХІІІ столітті – після поразки в одному з хрестових походів. Босі Кармеліти відділилися в окремий орден у ХVI столітті. Їх ще називають «жебракуючим католицьким орденом», оскільки його представники живуть виключно на пожертви вірників. Монастир у Бердичеві заснував у середині ХVІІ століття польський магнат ЯнушТишкевич. У грамоті про спорудження монастиря Бердичів уперше згадується як місто. За часів царської Росії монастир закрили, а за часів СРСР – навпаки, відновили. З 1992 року святиню повернули католицькій громаді, а ще за 6 років її освятив та коронував Папа Римський Іоанн Павло ІІ. Монастир капуцинів та Олеський замок збудовані фактично – стіна в стіну, інакше б вони були серйозними конкурентами за симпатії туристів. Сьогодні обидві пам’ятки – єдиний архітектурний комплекс. Як і Монастир Босих Кармелітів, цей був заснований за часів Речі Посполитої польським магнатом на прізвище Жевуський, який у XVIII столітті придбав замок. Капуцинам від віддав його через звичайну симпатію. Можливо навіть і до виразного одягу представників цього католицького ордену, зокрема до загострених каптур, тобто капюшонів. До речі, від них (з італ. cappucio) й походить назва ордену римо-католиків. Особливістю монастиря є його архітектура у стилі бароко – нетипово розкішна та комфортна, порівняно з іншими монастирями. Тому історики часто звертають увагу на окремі елементи замкової традиції будівництва у монастирі капуцинів. У різні часи тут був військовий шпиталь, майстерня, сільськогосподарське училище. Лише з 80-их років минулого століття про монастир згадали як про архітектурну пам’ятку та розпочали реставрацію. Окрім будівлі відновлюють симетричний сад бароко при ньому. Щодо Густинського монастиря історики наполягають, що на Чернігівщині, в селі Густиня, його звели на самісінькому початку ХVII століття. Серед його засновників було чимало старих козаків, які ставали ченцями у передчутті смерті. Але подейкують, цілюще повітря та «жива вода» вселяла у них сили ще на довгі роки. Легенди про вічне життя в монастирі швидко поширилися на інші землі й люди звідусіль змінювали своє звичне життя на чернече. З часу заснування монастир кілька разів потерпав від пожеж та руйнацій. Одного разу він згорів повністю та був відбудований на новому місці. Протягом ХVII століття ним почергово опікувалися козацькі гетьмани – Хмельницький, Самойлович та Мазепа.У середині XIX століття тут побував Тарас Шевченко, який увіковічив монастир у трьох акварельних малюнках. У радянські часи його закрили, ікони порубали на дрова і, зрештою, мало не знесли. Та вірники змогли відстояти святиню. Літургії відновились тут лише з проголошенням незалежності України. Тоді ж монастир став офіційно жіночим. Дізнатися більше про монастирі й невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.
четвер, 19 Січ, 2012 15:22 7 найінтимніших місць від Юрія Андруховича
Нещодавно, 11.11.2011 рівно о 11.11 Юрій Андрухович презентував світові найбільший із своїх творів – книгу «Лексикон інтимних міст», в якій він розказав 111 історій про 111 міст, в яких йому довелося пережити найбільш інтимні миті життя. Книга одразу потрапила до більшості рейтингів, які рекомендували її до першочергового прочитання. Письменник розповів проекту I Love Ukraine про власні найінтимніші українські місця, яких виявилося 7, але вони не менш захопливі, ніж у книзі. На першому місці у письменника знаходиться Руїна обсерваторії «Білий Слон» на горі Чорногора (Піп Іван) у Карпатах: «Без перебільшення магічне місце, – каже письменник. – Альпійський ландшафт найвищих Карпат у поєднанні із залишками міжвоєнного ексклюзивного архітектурного проекту. Потрапивши одного разу, ви захочете знову і знову сюди приходити». Другим у списку Юрія Андруховича знаходиться Географічний центр Європи у с. Діловому на Рахівщині, Закарпатська область. «Дуже непогано привозити сюди іноземців, демонструючи їм суто географічний доказ того, що «і ми в Європі», – зауважує Юрій Андрухович, підкреслюючи, що особливо курйозним тут є поєднання аж трьох пам’ятних знаків – австрійського, радянського і «незалежно-українського», - вважає письменник. Не оминув увагою сучасний український автор Балаклаву та її бухту, і фортецю «Чембало» над нею (Західний Крим). «Одне з тих місць, де Крим раптово перестає бути чорноморським і стає середземноморським. Прикметна і назва: Балаклава в перекладі з турецької (як і кримськотатарської) – Гніздо Рибин», – наголосив наш Юрій. Увагу письменника привернуло Мертве місто Прип’ять у Чорнобильській зоні. Це місце пан Юрій описує вкрай лірично: «Поезія занепаду і розпаду, танець смерті (невидимої, втіленої у радіоактивному випроміненні), виконаний самою природою. Повернення дерев у будинки. Своєрідний музей втрат і пересторог». А у Парку при Язловецькому монастирі Сестер Непорочниць (Тернопільська область) письменник знайшов «іншу Європу»: «Абсолютно доглянутий острівець «іншої Європи» посеред наших звичних засмічених і забрьоханих бездоріж – територія культова і культивована», – наголошує відомий автор. На передостанньому місці у письменника опинився Підгорецький замок-палац на Львівщині. «Видатний ренесансовий комплекс, ніби живцем перенесений з якогось мушкетерського роману. Єдиний з українських замків, де справді водяться привиди», – чи то застерігає, чи навпаки запрошує до візиту сюди Юрій Андрухович. Закриває письменницький список інтимних міст Правий берег о. Хортиця в Запоріжжі, що його омивають води Старого Дніпра. Це місце письменника вражає тим, що його в Запоріжжі побачити ніяк не сподіваєшся: «Металургія, радянщина, Дніпрогес, довжелезні тролейбусні маршрути – і раптом такий неочікуваний рай на землі. Виявляється, й ця земля колись була чистою і живою». Дізнатися більше найінтимніші місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. На сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Участь у проекті безкоштовна.
середа, 18 Січ, 2012 14:49 У Слов’янську відкрився перший на Донеччині трансформаторний завод
У місті Слов’янськ Донецької області відкрився ТОВ «Слов’янський завод високовольтного обладнання» (СЗВО). Нове підприємство розпочало випуск вимірювальних трансформаторів струму і напруги. Продукція заводу орієнтована на ринки України та країн СНД. СЗВО став першим трансформаторним заводом на Донеччині. Керівництво заводу має намір будувати роботу на принципах соціальної відповідальності бізнесу. «По-перше, для Слов’янська створення нових робочих місць є ключовим питанням, адже в місті проживає велика кількість високопрофесійних людей, які раніше були зайняті в енергетичній та керамічної промисловості. По-друге, завод буде брати активну участь у соціальному житті міста, його добробуті і активності громадян. Ми вже почали випуск високотехнологічної продукції, яка користується попитом на вітчизняному ринку та ринках ближнього зарубіжжя. На сьогодні займаємося проектом виробництва нових видів продукції, таких, як елегазових вимірювальних трансформаторів струму високої напруги», - повідомив глава правління СЗВО Валентин Рибачук. За його словами, сьогодні завод - це перспективне підприємство, яке стрімко і динамічно розвивається. З метою підвищення якості своєї продукції ТОВ «СЗВО» постійно працює над її вдосконаленням, підтверджуючи таким чином марку надійного і стабільного партнера. «Наше підприємство сертифіковане на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO – 9001 «Система управління якістю», реєстраційний номер UA 2.038.06294-11. Продукція ТОВ «СЗВО» має сертифікат відповідності, виданий Державною системою сертифікації УкрСЕПРО», - зазначив Валентин Рибачук.
вівторок, 17 Січ, 2012 17:47 Украинский кинематограф глазами украинцев
Как сообщили “RegioNews“, в период с 4 по 14 декабря 2011 года компанией Research & Branding Group совместно с журналом «Эксперт-Украина» было проведено исследование общественного мнения населения Украины относительно отношения украинцев к отечественному кинематографу. Сбор информации проводился методом личного интервью в 24-х областях Украины и АР Крым. Респонденты отбирались по квотной выборке, репрезентирующей взрослое население страны по месту проживания (область), полу и возрасту. Объем выборочной совокупности составил 2078 человек. Ожидаемая средняя ошибка выборки составляет +-2,2%. Больше трети украинцев (34%) под определением «Украинская художественная кинокартина» подразумевают фильм, снятый на украинской киностудии, исключительно украинской съемочной группой. Еще 28% респондентов считают национальной кинолентой фильм, снятый где угодно украинской съемочной группой. Фильм, снятый любой съемочной группой, но на украинской киностудии будут считать украинским фильмом 13% опрошенных респондентов. Только 9% считают, фильм, снятый по заказу государства или на средства отечественных бизнесменов украинским фильмом.
вівторок, 17 Січ, 2012 14:16 Одноденний маршрут перлиною Поділля – Кам’янцем-Подільським
Одноденний пішохідний маршрут чарівним Кам’янцем-Подільським, що на Хмельниччині, – ідеальний варіант для легкої розслабленої та максимально пізнавальної сімейної прогулянки. Кам’янець-Подільський заслужено вважається одним із наймальовничіших міст Східної Європи, крім того, посідає третє місце серед населених пунктів України (після Львова та Києва) за кількістю архітектурних та історичних пам’яток – їх тут більше сотні! Довжина пішохідного маршруту становить усього лиш 2-2,5 кілометри, тому можна сміливо брати з собою у подорож дітей будь-якого віку. Знайомство із туристичним «серцем» Кам’янця – Старим містом – слід розпочинати із запаморочливо високого 38-метрового Новопланівського мосту, звідки відкривається (радимо попередньо приготувати фотокамери) неперевершений краєвид на Смотрицький каньйон та Старий замок. Дістатися із залізничного вокзалу до Новопланівського мосту можна будь-якою «маршруткою», що прямує убік Старого міста, або прогулявшись близько 20 хвилин (менше 2-х км) пішки – з вул. Привокзальної звернути праворуч на перпендикулярну їй вул. Князів Коріатовичів – і ви на місці. Вдосталь намилувавшись одним із найфотогенічніших краєвидів України, потрапляємо на Троїцьку площу. Звідси, звернувши праворуч, по вул. Зарванській за 5 хвилин можна (і потрібно) дістатися старовинної Кушнірської Башти, що у давнину слугувала воротами укріпленого міста. З Троїцької площі (на якій обов’язково оглянемо найстаріший храм міста – церкву св. Трійці) однойменною вулицею рухаємося убік серця Старого міста – площі Польський Ринок, по дорозі оглянувши величний Кафедральний костьол св. Петра і Павла із тріумфальною брамою та мінаретом (за турецького володіння храм було переобладнано на мечеть). Наступна наша мета – міська ратуша (Будинок польського магістрату) – найстаріша збережена адміністративна споруда нашої країни. У 17 столітті у підвалах ратуші містилася єдине на території нинішньої України відділення інквізиторського суду. Нині ж у підвалах споруди облаштовано музейну експозицію «Суд у середньовічному Кам’янці», а на верхньому поверсі ратуші до ваших послуг надзвичайно цікавий музей грошей. Відвідавши музеї та як слід оглянувши площу Польський Ринок, та, рухаючись вулицею Старобульварною, ми виходимо на майже однойменну площу Вірменський Ринок (тут оглянемо колишню резиденцію турецького паші та будинок руського магістрату), звідки робимо невеликий гачок, прогулявшись затишними старовинними вуличками Предтеченською, Довгою та Вірменською. Ознайомившись із прекрасним архітектурним ансамблем монастиря тринітаріїв, що розкинувся праворуч від площі, потрапляємо на Замкову вулицю. Перш ніж дістатися кінцевого пункту нашої прогулянки – неперевершеної кам’янець-подільської фортеці, минаємо ще одну гордість міста – унікальний старовинний Замковий (він же Турецький) міст, що є найстарішим збереженим мостом України (вік цього «ветерана» - близько семи століть!). І ось ми на території старого замку. За свою довгу історію належала і литовцям, і полякам, і туркам та будувалася аж у чотирнадцять періодів – з 12 і по 16 століття. Колись кам’янець-подільська фортеця славилася на пів-Європи своєю неприступністю. Екскурсоводи полюбляють розповідати таку легенду: одного разу турецький султан Осман з численною армією підійшов до міста. І спитав він місцевих людей: «Хто так міцно укріпив неприступний Кам’янець?» На це йому відповіли: «Сам Бог!» «То нехай Бог його і здобуває!», – сказав султан і повів військо геть. Дізнатися більше про Кам’янець-Подільський і невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. Також на сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Приєднуйтеся до проекту та поділіться своєю любов’ю до України.
субота, 14 Січ, 2012 16:49 Бісюк: «В Україні розробили та запровадили Програму моніторингового контролю сальмонельозу»Максимальна боротьба із сальмонельозом є необхідним і традиційним кроком Держветфітослужби України. До завершення розслідування та кінцевої типізації збудника, який може виявитися не патогенним, заявляти про не благополучність того чи іншого заходу, тим більше через засоби масової інформації, є досить некоректним. Особливо, враховуючи те, що Україною було розроблено та запроваджено Програму моніторингового контролю сальмонельозу. Про це сьогодні кореспонденту AgroNews заявив голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Іван Бісюк.
п'ятниця, 13 Січ, 2012 12:43 Уікенд у Великій Ялті
Перлиною багатоликого Кримського півострову є Південне узбережжя — вузенька смуга субтропіків на півдні між Чорним морем та Головною грядою Кримських гір — відмінне місце для насиченої автоподорожі навіть з малими дітьми. Наймальовничішою та найбагатшою на культурні та природні пам’ятки тут є Велика Ялта, що простирається від Гурзуфу до Форосу берегом моря, та занурюється на кілька кілометрів у круті гірські схили. Перше місце на шляху прямування – Нікітський ботанічний сад. Площа його перевищує 900 га. Ботсад заснував 200 років тому російський ботанік шведського походження Хрістіан Стевен за наказом Олександра І — з метою стимуляції аграрного розвитку півдня Російської імперії шляхом організації розсадника корисних та декоративних рослин Європи. Наразі у «Нікіті» представлено близько 30 тис. видів рослин з усього світу. Гордість колекції та візитна картка – дендрарій площею 40 гектарів з екзотичними деревами з різних куточків планети. У нижній частині Саду знаходиться оранжерея кактусів — більше 1100 видів. Наступний пункт програми першого дня – Лівадійський палац, початку ХХ ст. Палац та ландшафтний парк було побудовано за проектом Миколая Краснова, головного архітектора Ялти, у колишньому маєтку графа Льва Потоцького за особистим указом Миколая ІІ — лише за 1,5 роки! Своєю розкішністю Лівадійський палац складає серйозну конкуренцію Воронцовському (що в Алупці). До речі, саме тут у лютому 1945 року проходила та сама Ялтинська конференція, на якій Сталін, Рузвельт та Черчіль вирішували питання Другої світової війни. Програма другого дня подорожі менш насичена, ніж першого, тому на відвідування кожної з пам’яток у вас буде трохи більше часу. Починати день варто з «візитної картки» Південного узбережжя Криму – Ластівчиного гнізда. Кам’яна фортеця на мисі Ай-Тодор, на скелі Аврори, виконана в готичному стилі. Перша будівля – дерев’яна – була зведена на цьому місці наприкінці ХІХ ст. Через кілька років від вдови одного зі своїх численних власників будівля отримала ім’я Ластівчиного гнізда. А свій сучасний вигляд «гніздо» — лише у 1912 році. Його тодішньому власникові, барону Штейнгелю, дуже хотілося мати житло, яке б нагадувало йому про рідний край на узбережжі Рейну. Саме так з’явилась ця будівля за проектом Шервуда. У 1927-му році внаслідок землетрусу у 9 балів у Великій Ялті готична фортеця дивом не впала в море разом з частиною скелі з-під фундаменту. Від Ластівчиного гнізда вирушаємо до палацу графа Воронцова. Воронцовський палац – це пам’ятка садово-паркового мистецтва, яку з 1824 по 1851 рік створював архітектор Карл Кебах. Незважаючи на те, що в архітектурі палацу поєднуються елементи з різних епох, будівля разом з парковим ансамблем гармонійно вписується в ландшафт. Під час прогулянки парком перед очами відкривається відразу вид на хребет Ай-Петрі та на Чорне море. Територію парку прикрашають субтропічні рослини, а також мальовниче озеро. Від Алупки прямуємо 30 км до Форосу – кінцевої точки маршруту. Приблизно посередині цієї дороги – між смт. Сімеїз та смт. Кацівелі – знаходиться гора Кішка. Сучасна «народна» назва гори пішла від тюркського Кош-Кая – «парна скеля», яке згодом було русифіковане. Приводом для цього послужила форма скелястої красуні, що нагадує кішку. З боку траси є обладнаний вхід на вершину Кош-кая. Однак не радимо зупинятися на прогулянку під час ожеледиці або суттєвих опадів – це може буди небезпечно. У випадку гарної погоди не пропустіть можливість прогулятися по спині «кішки». Тут археологами були знайдені залишки стоянки таврів – єдиного корінного населення Криму, а також фортеці часів середньовіччя. Особливість Кош-кая в тому, що вона свого часу відділилась від основного гірського масиву та вже тривалий час прямує вбік моря. Після короткої прогулянки по горі повертаємось до руху у напрямку Форосу. Останній пункт маршруту – Воскресенська церква. Вона була побудована у 1892 році, а за часів Радянського союзу – зруйнована. Відновили церкву у 1992 році. З того часу вона стала справжнім витвором мистецтва сучасності. З оглядового майданчику біля церкви відкривається дивовижний вид на Форос. Дізнатися більше про Ялту і невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. Також на сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Приєднуйтеся до проекту та поділіться своєю любов’ю до України.
четвер, 12 Січ, 2012 14:25 Сердце маленького Украинца, Кости Данько, спасено!
Мир не без добрых людей! В этом невольно убеждаешься, когда общими усилиями спасена еще одна жизнь ребенка. Костя Данько – 8-летний мальчик, с рождения страдал болезнями сердца. В мае 2011 года при плановом обследовании, был установлен страшный диагноз дефект межпредсердной перегородки. Вся беда заключалась в том, что эту проблему можно устранить раз и навсегда, но стоит это 50 000 гривен. Это была неподъемная сумма для обычных людей из маленького села Громовка, Херсонской области. Для проведения операции необходимо было приобрести аппарат, ОККЛЮДЕР (Амплацер), который устранит все проблемы, закроет дырку в сердце и даст шанс маленькому Украинцу жить здоровой и полноценной жизнью. Именно тогда родители Костеньки обратились в Благотворительный Фонд Устина Мальцева за помощью и поддержкой. Общими усилиями жителей и предпринимателей Херсона и Херсонской области, Украины и России к 31 декабря 2011 года на операцию Косте Данько было собрано 50 000 гривен (5 000 евро). Компания по сбору средств проходила в период с 25.10.2011 по 31.12.2011 Мы выражаем огромную благодарность всем, кто не остался равнодушным к беде мальчика и помог спасти его маленькое сердечко! Украинская нация стала здоровее еще на одного ребенка!
четвер, 12 Січ, 2012 14:17
Усі скарби старого Києва за один день
Одноденний маршрут історичним серцем «матері міст руських» – Києва – ідеальний варіант приємного та корисного проведення вихідного дня. Запропонований маршрут для променаду має у довжину усього лиш 4 кілометри та відноситься до рівня «дуже легкий». Розпочнемо наше знайомство з історичними та культурними надбаннями столиці із славнозвісної Києво-Печерської лаври. Варто зазначити, що Києво-Печерська лавра занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та офіційно визнана шедевром творчого людського генія. Територія лаври відкрита для відвідувачів щоденно з 9.30 до 18.00 год. З-поміж інших екскурсійних об’єктів святині радимо у обов’язковому порядку відвідати славетні лаврські печери, музей історичних коштовностей та піднятися на 96-метрову Велику лаврську дзвіницю, котра, між іншим, свого часу мала статус однієї з найвищих веж Європи. Залишивши територію лаври, рухаємося у зворотному напрямку – по вул. І.Мазепи повз станцію метро «Арсенальну» до Маріїнського парку. Прогулявшись затишними алеями однієї із найстаріших паркових зон столиці, оглянемо шедевр архітектури 18 століття, колишню резиденцію імператорської родини – Маріїнський палац. Далі, повз будівлі Верховної Ради та Кабінету Міністрів, вулицею Грушевського спускаємося на Європейську площу, звідки, звернувши ліворуч, вулицею Хрещатик виходимо на головну площу країни – Майдан Незалежності. Після цього досить короткою вулицею Софійською дістаємося наступного пункту нашої прогулянки – старовинної Софійської площі, що є наймальовничішим майданом України. Далі відвідаємо унікальний Софійський собор – найдревніший збережений християнський храм епохи Київської Русі (пам’ятка також є почесним членом ЮНЕСКО). Окрім відвідин власне собору радимо також піднятися на дзвіницю, звідки відкривається запаморочливий краєвид на середмістя Києва та ріку Дніпро. Особливої уваги заслуговує також пам’ятник Богданові Хмельницькому, що є композиційним центром Софійської площі. Міська легенда оповідає, що коли монумент вже було встановлено на нинішньому місці, виявилося, що кінь показує хвіст і те, що під ним, на Михайлівський Золотоверхий собор. Тому постамент було розвернуто, і гетьманська булава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Білорусі. А от на Москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи. Із Софійської площі вулицею Володимирською дістаємося початку мальовничого Андріївського узвозу – напевно, найпопулярнішої туристичної атракції столиці. Цю вузьку звивисту міську артерію називають київським Монмартром. Тут розташовані численні художні галереї, театри та музеї, а десятки художників та майстрів хендмейду щодня виставляють тут на продаж свої роботи. І, взагалі, без сувенірів та хорошого настрою з Андріївського – та й взагалі з цієї прогулянки – ще ніхто точно не повертався! Дізнатися більше про старий Києв і невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. Також на сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Приєднуйтеся до проекту та поділіться своєю любов’ю до України.
середа, 11 Січ, 2012 15:48
Найвизначніші замки Закарпаття за один день
Одноденний автомобільний маршрут найвизначнішими замками Закарпаття – ідеальний варіант максимально змістовного та насиченого проведення вікенду. Тур включає відвідини неперевершених Мукачівського, Ужгородського та Невицького замків. Крім того, на користь подорожі на терени найзахіднішої області нашої країни – Закарпаття говорить той факт, що цей регіон, окрім неймовірної насиченості унікальними історичними пам’ятками, славиться і своїм найбільш екологічно чистим мікрокліматом в Україні. Загальна довжина маршруту становить 52 кілометри. І ще: з собою у подорож можна сміливо брати дітей будь-якого віку. Отже, подорож прийнято розпочинати із відвідин замку Паланок, що височіє на майже 70-метровому пагорбі у південно-західній околиці Мукачева. Унікальність цього величного та вражаючого замку полягає не лише у неабиякій естетичній привабливості, а й також у його майже цілковитій збереженості – невблаганний час та численні війни не завдали жодної шкоди цій визначній пам’ятки фортифікаційного мистецтва XIV-XVII століть. Загалом оборонний комплекс мукачівської твердині має три рівні та поділяється на Верхній, Нижній та Середній замки. Верхній замок є найдревнішою частиною оборонного комплексу – тут розміщені княжі палати та унікальний 85-метровий колодязь. Середній замок мав суто військове призначення – тут ви зможете оглянути будівлі арсеналу, казарм та лицарську залу. Також у приміщеннях фортеці розмістилася картинна галерея, виставка сучасної скульптури та кілька експозицій історичного музею. Наступний пункт нашої подорожі – адміністративний центр регіону Ужгород. Ужгородський замок розташований у центральній частині міста. Ужгородський замок відомий ще з далекого 10 століття. Сучасного вигляду твердиня набула наприкінці 16 століття – тоді на запрошення магнатської родини Дугертів, які на той час володіли замком, італійські інженери провели повну реконструкцію споруди, в результаті чого замок увібрав у себе найновіші досягнення фортифікаційного мистецтва тогочасної Європи. Цікаво, що після цієї реконструкції твердиня жодного разу не була узята штурмом. Своє оборонне значення замок втратив на початку 18 століття, а нині у ньому розмістився Закарпатський краєзнавчий музей. Ну і останній пункт нашого туру наймальовничішими замками Закарпаття – околиці села Невицьке Ужгородського району. Невицький замок, зведений у середині 14 століття на живописній горі над долиною річки Уж, на відміну від ідеально збережених своїх мукачівського та ужгородського колег, перебуває у руїнах. Проте, незважаючи на це, невицька пам’ятка користується просто-таки шаленою популярністю у туристів. Виною цьому – надзвичайний магнетизм цього овіяного численними легендами місця та неповторні краєвиди, що відкриваються із 125-метрової замкової гори. Дізнатися більше про замки Закарпаття і невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. Також на сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів, відправивши фото навіть з мобільного на короткий номер 380 у MMS повідомленні. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Приєднуйтеся до проекту та поділіться своєю любов’ю до України.
вівторок, 10 Січ, 2012 14:11
Найдавніша кам’яна споруда Хмельницького
У Церкви Різдва Богородиці, як і у більшості українських храмів виявилася дуже складна, але цікава історія. До 1822 року на місці, де зараз знаходиться нині вулиця Вайсера, що на північ від центру Хмельницького стояла дерев’яна церква. Однак, величезна пожежа, яка спалахнула в місті того року, знищила будівлю. Тоді ж було складено проект з відновлення церкви, яка вже мала стати собором. Громада Проскурова заходилася збирати кошти. В місті тоді було 35 дворів православних віруючих, тому зібрати 60 тис. крб. самотужки не вийшло. Їх знайшла імперія - проект також прислали з Петербурга, тому собор вийшов зовні нетиповим для місцевості. За п’ять років після пожежі новозбудований собор освятили. Тоді майдан біля храму оточував цегляний паркан довжиною 196 м. Особливою гордістю храму була давня чудодійна ікона Божої Матері – подоба Озерянської ікони, яка є головною святинею Харкова та всієї Слобожанщини. Століття потому, у 1932 році, з собору зняли дзвони та віддали на переплавку, а ще через п’ять року його взагалі закрили. До 1988 року будівлю використовували по різному – і як склад, і як архів, і навіть як музей атеїзму. Якось навіть хотіли знести. Сьогодні це не тільки найдавніша кам’яна споруда Хмельницького, а й духовна візитівка всього Поділля. Дізнатися більше про вітчизняні храми та собори, невідомі місця України можна за посиланням, де також можна розповісти про найбільш мальовничі куточки країни. Також на сайті можна стати учасником проекту I love Ukraine, поділившись враженнями від найулюбленіших українських місць та краєвидів. Проект I love Ukraine створений, щоб розповісти всьому світу про Україну, про її тисячолітні фортеці та палаци, про таємничі замки і дивовижні краєвиди, тому на сайті можна знайти інформацію та фотографії з різних куточків України, від Карпат до Донецького кряжу, від Чернігова до Кримських гір. Приєднуйтеся до проекту та поділіться своєю любов’ю до України. |
|
, 20 Травеня
Tриденний пішохідний маршрут так званими печерними містами Криму – чудова можливість зайві кілограми, насолодитися неповторною південною природою та доторкнутися до історії, яка залишила тут надзвичайно чіткий та помітний відбиток. Але платою за поліпшення фігури та можливість естетичного милування красою навколишніх просторів стане майже 30-кілометровий марш-кидок гірською місцевістю із навантаженим провіантом та необхідним спорядженням рюкзаком. Але перед маршрутом треба добре подбати про зручне та надійне взуття і переглянути можливість участі у поході дітей – маршрут, хоч і найлегшого рівня, але для молодшиз за 10 років видасться складним.
